Лише через десять років після появи фонографа, в 1887 році, німецький інженер Еміль Берлінер придумав апарат, який записував звук не так на валик, але в пластинку. Це відкривало дорогу масовому виробництву грамплатівок. Берлінер назвав свій апарат "грамофон" ("пишу звук").
Грамофон є видозміною фонографа, незалежно винайденого у 1877 році Шарлем Кро та Томасом Едісоном. Еміль Берлінер, ознайомившись із роботами Кро, вирішив замість циліндрів для записування та відтворення звуків використовувати диски.
Ера грамофона У вересні 1887 року німецька винахідник Еміль Берлінер (Emile Berliner) запатентував новий пристрій, що записує і відтворює звук, – грамофон. Цей рідкісний екземпляр можна побачити у приватній колекції Ландау.
Через велике спотворення звуки були нерозбірливі. На основі фонографа було створено старовинний грамофон. Він розроблявся виключно для прослуховування музики. У цей час Еміль Берлінер надихнувся статтею французького вченого Шарля Кро і вирішив побудувати свій власний записуючий пристрій.
